Гучна тиша

Увімкни світло в цьому коридорі.
Тобі тільки здається,що нас двоє.
Таких, як ми, сотні і мільйони,
і знаєш,якось байдуже,що тобі це не до вподоби.
Бо в кожного з нас є свої тіні.
Які блукають поміж шпалер на стінах.
Які зачаїлись у віконних рамах.
Ще декілька кроків- і обірветься драма.
Ще кілька подихів і обіймів-
і летять до біса всі марні надії.
Але в житті не можна все спланувати,
бо деколи просто виростають ґрати.
З підлоги, зі стін, зі стелі, десь збоку.
Ти думаєш: маєш вже все, й ненароком
вмикаєш світло в нашій кімнаті.
А тиша вчиться гучніше кричати.
Та інколи краще все в темряві тримати.
Тоді не буде куди нам втікати.
А час від часу, коли ми повні втоми.
Виливати всі образи й незгоди
у великий сервіз і легкою рукою,
опівночі геть пускати з балкона.
Нехай він летить,кришиться, б'ється.
Для чаю в нас новий один ще знайдеться.
Бо найголовніше- не гратись словами.
Не бути тобі моїми думками.
©