Синій.

Її губи були сині від ожини.
А на палубі добряче моросило.
І кидало ними з борту на борт.
І здавалось, що ще мить і буде цунамі.
Та вони прямували до гавані.
Де хвилі спокійні і ранки не гамірні.
І смакували їм зоряні ночі.
Що сяйвом своїм залили їм очі.
І вони вже нічого не бачили.
Лиш чули звуки і запахи.
А їхні тіні повзли по стінах.
І тільки кити щось тихо булькотіли.
Про зміни вітру і хвиль напрямки.
Про те,де найкращі світанки. ©