бо їм не знайти аж ніде порятнку,
де скресла крига твоїх обіймів,
і дико болять подряпини застиглі.
Де айсбергів сотні втонули зимою,
де були колись твої руки зі мною.
Де міг будь- хто від світу сховатись-
то нам туди вже давно не дістатись.
І сотні човнів ти збудуй власноруч,
та гори такі ,що тобі не дадуть
дістатись до цілі, звернути назад,
бо мав ти свій час і програв ти свій час.
Тепер залишилась одна тільки роль
бути німою і трішки сумною.
І інколи в миті такі нецікаві складати маленькі оди кохання.©
Немає коментарів:
Дописати коментар