Так мало треба.

Губи коралового відтінку і очі неба.
Їй так мало треба,зовсім мало треба.
Дістати десь крила-два маленьких вітрила.
І летіти до сонця,крізь серця віконце.
Розфарбовувати квіти і з вітрами гомоніти.
Зустрічати світанки і їсти сніданки.
Цілувати скроні і гріти долоні.
На балконі стояти і зорі рахувати.
Пошепки розмовляти і його цілувати...
©